Давно ничего не писала. Боролась сама с собой, с возникнувшими проблемами, а еще выделила для себя самое главное, на данном этапе, в жизни. Что не говорите, а маленькие (или большие, как у кого) трагедии учат нас жизни. Некоторые люди исчезают из твоей жизни в один миг, как-будто их и не было, хотя некоторое время они прочно занимали место твоих лучших друзей. А еще сложно поверить, понять и простить предательство, злобу, интриги и, блядь, ебание мозгов твоими "хорошими" подругами. Вот так. В один момент 5 человек просто напросто упорхнули вон... Значит, так было нужно. Теперь остаеться только отбивать атаки и наезды и не покупатся на очередные улыбочки. 
А еще полная неразбериха на личном фронте. Че-то бредовое творится и такое впечатление, что еще чуть-чуть и все пойдет на хрен. Так пряменько пойдет, без возвратов.
Родители уволились с работы. Их бывшие сотрудники прослушивали наши телефоны, изучали досье мое и моих сводных братьев, просмотрели все банковские счета... Короче, родаки начинают свой собственный бизнес и никто не знает, куда он нас всех занесет...... 

Дурацкий мотоциклист! Сначала научись ездить, а потом уже гоняй по узким улочкам вечером и в дождевую погоду! Блядь! Ну почему именно в ту минуту, когда я возвращаюсь домой, ты ну просто ДОЛЖЕН проехать мимо??????????? ППЦ

Не знаю, чому мучусь. І вроді не болить, і сльози не льються, та чомусь всі думки лише про Нього. Думаючи про Нього, пишу смс Саші і домовляюсь про зустріч. Сама не розумію, навіщо мені це все? Адже, я його не люблю і взагалі, як каже моя найкраща подруга:"Між вами тільки секс і не тринди!". Ну так... І чим далі, тим ясніше я це розумію. В мене знову невизначеність, знову я наступила на ті самі дурацькі граблі! Невже я так нічого і не навчилась? Хоча ні, навчилась. Навчилась приховувати всі почуття, для навколишніх залишатись веселою, сильною стервочкою, яка весело проживає життя і забила на любов. Якби ж це так насправді і було! Іноді, мені здається, що ось ця ідеальна маска намертво прилипла до мене.  Стараюсь бути кращою, щирішою... Ну щось таке. Вроді виходить. Так легше жити. Стараюсь бути справжньою, я знову почала відкриватись людям, не знаю, що з того вийде, але далі триматись осторонь і нікого не пускати в душу просто неможливо. Старий знайомий сказав, що я змінилась в кращу сторону, порозумнішала і зі мною можна нормально поговорити. Була дуже рада чути це саме від нього, бо він - найкращий Його друг і можливо... Ой, блін, я досі вірю в усі свої мрії. От так-от я подорослішала) Просто заховала свої мрії якнайглибше і стараюсь не розповсюджуватись про них усім. Колись Він мене вчив менше довіряти навколишнім, тепер я взагалі нікому не довіряю. Хіба самій собі. Так важко не мати опори біля себе! Вічно бути сильною! Хтось би знав, як мені хочеться прийти одного вечора додому і розказати комусь про все наболіле, про те, що "тримати марку" стає все складніше, перекласти частину проблем на когось іншого! Не тягти все самостійно! ...
Я все ще його люблю, напевно, бо інакше не заморочувалась би зараз над усім цим. Наші зустрічі завжди такі несподівані. І весь час, поки ми знаходимось в одному приміщенні, він дивиться на мене тупим поглядом, я не знаю, куди діватись від цього! Тим більше, коли сиджу за столиком з іншими чоловіками, які стараються сподобатись. Ну  а я знову вдаю повний мороз, включила стару пісеньку і ніяк її не зміню. Чого ти дивишся на мене??? Так хотілось стукнути його або закрити рукою очі! Ненавиджу всі ці погляди! Я б менше зреагувала, якби він зі мною говорив про життя і т.д., але погляд... Він виражає твої думки і почуття і якщо я не помиляюсь, то... Краще б я все-таки ні разу на Нього не оглянулась! 
А в душі я все ще Його. Нічого з тим не можу зробити і мучу себе далі. Мазохістка!
В вівторок моє день народження. 18 років. Настрою ніякого. Святкувати нічого не хочу. І запрошувати нікого не хочу. Повний ступор. І сам прікол,  що щойно повідомила Сашці, що моя днюха 23 і він запрошений. Ну на фіга? Я ж не знаю, чи взагалі хочу щось святкувати. Чорт! Коли нарешті закінчиться це нерозбириха в моєму житті?

Столько всего хочется рассказать... Значит так. Во-первых, со мной не говорят 3 одногрупницы из-за того, что я имела смелость пойти против течения и поступить так, как считала нужным. Потом, на выходных побывала в Кракове, фоток нет, потому что мы там были лишь в субботу, было очень холодно и я была похожа на замерзшего зверька))) Сегодня видела МАЛЬЧИКА. Он друг моего братца.  Вот никогда Он мне не нравился, а после того, как увидела Его в черном костюме и белой рубашке, че-то меня клинит... Сегодня заметила, что у Него красивая походка и взгляд звериный.... То, что надо! А вот на счет Сашки ничего хорошего сказать не могу. Я сама из-за своего идиотства отказывалась с ним увидется и вот на тебе, уехал до конца недели в Киев. Да ладно, я итак знаю, что как только приедет, сразу позвонит и пригласит на свидание, так что волноватся незачем. Бывший купил себе спортивный мотоцикл. Мне это вчера сразу поведала подруга)) Анекдот какой-то))

Запуталась. Надо расставить приоритеты в жизни. С таким бардаком как у меня, далеко не продвинешься(